Коли Він Пішов
Цей подкаст дає голос жінкам, чиє життя змінилося, коли їхній чоловік, син, батько або наречений — військовий — пішов. Кожен епізод містить особисту історію, сповнену болю та надії, без запитань чи сценарію. Слухачі запрошуються поділитися враженнями та поширити подкаст.
Епізоди
«Я впоралась» - Тоня Іванова
Героїня завершує свою розповідь словами «з любов’ю, ваша Тоня» — це закінчення гарно резюмує монолог. У цьому епізоді просто відчувається любов у кожній чесності, яку розказала героїня.«Я навчилась просити про допомогу» — це натхненна історія про вже всім відому реальність. Про участь у війні Тоня з чоловіком говорили завчасно — задовго до того, як почалася повномасштабна. Про те, як вони планува
Я не хотіла свій побут без нього — Дарія Єфименко
У цій історії спектр рутини — від побутових звичок, які тепер доводиться проживати самій, до переживань, яким немає назви. Дарія розказала про всю глибину власного пошуку та усвідомлення того, що вчитись новому життю треба самотужки. У цьому епізоді про:полярність емоцій, коли ти щаслива, що дитина щаслива, і сумуєш, що чоловік цього не бачить;про біль, який не можеш описати навіть Богу;про питанн
Я хотіла подорожувати Україною, але не так - Аліна Роздимаха
Слухаючи цей епізод, ви відчуєте себе в гостях у Аліни — настільки просто та глибоко про вже звичні речі через призму своєї родини ще треба вміти розказати.Слухаючи цей епізод, ви відчуєте себе в гостях у Аліни — настільки просто та глибоко про вже звичні речі через призму своєї родини ще треба вміти розказати.Ключовим, окрім самої історії прийняття та викликів, тут, мабуть, буде історія про те, ч
Я сиділа серед людей, але почувала себе самотньо - Неля Сітайло
Це одна з історій, яку вдалось записати не з першого разу. У ній повноцінне дослідження болю та висновки про його роль у житті. Адже його присутність не означає проблем із вірою, а навпаки перевіряє її. Ця історія про трьох, син Нелі та Андрія став важливим героєм історії, буде без спойлерів, просто послухайте це. А ще Неля вчилась не скучати кожного дня, знову слухати музику в машині і не сумува
Це були три секунди щастя, щоб дізнатись що він живий – Анастасія Ружицька.
У цій розповіді багато правди про те, яким буває повернення.І про те, як власний біль вчить не тікати від болю інших.Цей епізод про розгубленість — і про людей, які зустрічаються одне одному саме в ній.Анастасія розповідає про те, як чекала. Як рятувалися зустрічі раз на три місяці. Як просила Бога, щоб якщо забере її — то раніше за всіх. Як не хотіла лишатися сама, бо потрібен був хтось, хто запи
«Я пишаюсь що поряд із ним, і думаю про посаду в ЗСУ» - Майя Мороз
Це не класична історія, тому що в ній розлука не була довгою. Хоча, певно, в таких випадках час відчувається інакше — і про це розповідає Майя. Коли робиш все що маєш, але на автоматі і без душі. Коли їси, але їжа зовсім без смаку. Коли він завжди був поруч, ви йшли разом, а тепер ніби не можна. У цьому епізоді — про рішення, яке перевернуло хід і не стало популярним для оточення, проте точно ста
«Здається, жінка військовослужбовця може все» - Аліна Дарʼєнко
Аліна будувала своє життя як дружина пастора, але коли чоловіка мобілізували, здавалось, що того минулого вже не існує. Разом з іншими епізодами, цей поєднує те, що більшість сімей певною мірою були готові та обговорювали сценарії. Але коли все стається, ця підготовка ніби втрачає сенс, бо все падає з рук. Аліна ділиться тим, як вони разом вирішували питання переїзду, щоб бачитись частіше, і як ц
«Кожен день жити невідомістю дуже важко» - Ірина Ярко
У цьому епізоді Іра, сестра гранатометника 93-ї бригади «Холодний Яр», говорить про перші дні після дзвінка: дорогу до мами, пошук довідки, кабінети, черги, байдужість і документи, які доводиться буквально виборювати. Про момент, коли ти стаєш тією людиною, яка бере на себе всю відповідальність, бо більше нікому. Іра детально розповідає про життя, в якому ти робиш усе можливе: ведеш записи, телеф
“Коли він літає, я не сплю” - Дана
Дана — дружина військового льотчика, його особисту історію ви могли чути в одному з останніх епізодів “Чому ми змогли?”. Дана розповідає про перші ротації після весілля, самотність у порожній квартирі, нічні тривоги під час його польотів, зламані очікування й розмови, до яких не готує жоден досвід — навіть розмову про поховання. Епізод про життя поруч із війною, внутрішню боротьбу, віру, підтримк
“Перші тижні я спала з його футболкою” - Анастасія Кирилюк
Анастасія — дружина військового, мобілізованого за два тижні до народження їхньої другої дитини. Вона говорить про страх, самотність, віру, дітей, нетактовні питання й надію, яка формується посеред хаосу. Це епізод про втрату відчуття безпеки і шлях довіри, який починається не за планом. Чесна історія про те, як чекати, коли він пішов. Support the show---------------------------------------------
“Я старалась робити так, щоб його жертва не була даремною” - Віталія Лучечко-Савчук
Це епізод про втрату. Віталія розповідає історію свого брата Юрія — ким він був, як жив і чому його справа продовжує жити далі. Про Маріуполь, очікування звʼязку і той момент, який назавжди змінює все.У цій розмові — надія й вигадані легенди, якими хотілось заспокоїти маму, і тиша, в якій залишаєшся сам. Про нерозуміння з боку інших і маленькі знаки віри, які тримають, коли більше нічого не тримає
«Я стаю тою жінкою, якою мріяла стати» - Катерина Алдошина
Цей епізод доводить, що формат монологу — без ведучого та підготовлених питань — перемагає в битві за щирість. Історія Катерини — це спроба тисячний раз почати спочатку, коли всередині одночасно шепоче: «Нецікаво… Занадто особисте… Скажи правду…» Катерина говорить про реальність, у яку її вкинуло рішення чоловіка піти на війну: вагітність у блекаутах, хаос думок, відчуття самотності й побут, який
«Як дружина, я бачила, що його серце не на місці» - Зейнаб Білінська
Неймовірна благодать — бачити сценарій Бога у великій кількості обставин, що ніби перетікають одна в одну. Історія Зейнаб і Богдана саме про такий формат стосунків Бога і людей. Як і в кожному епізоді проєкту, у їхній розповіді поєднані страх, перемішаний із тривогою, та велика надія і впевненість, що Бог зараз тут. Це історія про вибір та пошук, про шанс і його втрату, а ще — про сміливість зупи
Ми вмикаємо гучномовець і молимось разом — Валентина Плошницька
Це дуже проста й чуттєва історія про рішення та чекання водночас. Валентина розповіла про те, як віра в Бога й довіра Йому допомагають бачити світло навіть на затемненому шляху.Повна історія мобілізації та служби чоловіка переплітається з особистими переживаннями та надією.Тут і про тяжкий газовий балон, і про те, як чоловік учив родину жити, коли він далеко. Про рибалку та вудочки, які чекають, д
Наші плани на життя не збулися і не збудуться. — Катерина Кармазіна-Абубакарова
Це перший епізод у сезоні, у якому до мами приєднається її маленька донечка. Історія про любов і відданість, про сімейне життя, яке з початку 2014 року було присвячене захисту країни. Катерина чесно ділиться їхніми мріями, планами й тим, як досі відчуває присутність чоловіка поруч. Тут і спогади про вибір імені для донечки, і біль від того, що сім’єю з трьох вони були лише п’ять місяців. Про недо
«Моєю програмою мінімум була молитва і відправка плюсика» — Олена Гроза
Кожна історія надихає по-своєму. Але ця особлива тим, що в ній можна ретельно простежити, як Бог посилав людей, обставини та рішення у найпотрібніші моменти. Особливо підбадьорює те, як Олена розповідає про наслідки служіння її чоловіка: попри втому й виклики, вона свідчить про зміцнення їхніх стосунків, навіть на відстані. Ця історія наче класична: у визначений момент довелося приймати складні р
“Я не думала що буду молитись за те, щоб він опинився в полоні.” - Маргарита Совик
Історія Маргарити та Віктора незвична. Це відчувається вже з перших хвилин монологу, але головне зовсім не в цьому. У цих кількох хвилинах можна почути, яким буває кохання на відстані, і наскільки сильним стає страх, коли ця відстань зростає. Вони ніколи не обіймалися й не трималися за руки, у них не було спільних фото чи друзів, зате було величезне кохання. Разом вони вчилися довіряти Богу, разо
«Я мама, і мені так хотілося вірити, що він живий». — Надія Журавель
Кожен новий епізод — це чиєсь відкрите серце, оголена правда і те, що довго ховалося всередині.Я не знаю, як можна так сильно вірити Богові, щоб молитися і дякувати так, як це робить героїня цього епізоду.Сьогодні Надія розповіла нам про свого сина.Але якщо слухати уважно — можна почути історію всіх мам нашої країни.Це історія мами, яка відчуває на відстані, без слів і без додаткових пояснень.Це с
Ми будуємо плани, ніби знаємо день нашої перемоги - Катерина Дєвєдєрова
Це — неймовірна й чесна історія. В ній одночасно звучить стійка надія і порожнеча в очах дитини, яка відпускає тата. Я захоплююсь чоловіками й жінками, які не просто прийняли рішення і платять за нього ціну, а ще й готові ділитися цим з іншими. Каті довелось відпустити свого чоловіка ще у 2022 році. Але й досі вона пам’ятає його слова перед виходом і погляд, з яким він прощався. Дивовижно, але це
«Донька заходила в квартиру і просто шукала його» - Тетяна Чернюк
Тяжко пояснити наскільки практичним вийшов це монолог. Тут і про першу розмову, прощання та доньку, шо росте без тата. Про про практичні кроки та які були на початку, і які тримають зараз. Про те як Бог посилає тих хто не справляється, щоб навчитись справлятись з собою. Про те, як проплакувати і записувати потреби, щоб допомогти. Тетяна спробувала пояснити що це таке бути серед інших людей, і чому
«Ти розумієш, що ти жінка, проте тебе більше ніхто не обіймає.» - Тетяна Корнійчук
Прослуховуючи монологи вперше, без звуку та монтажу, мені чутно, як кожна героїня ковтає повітря. Повітря, просочене безсиллям, болем та незвіданістю завтрашнього дня. Це дуже зворушливо чути, коли людина відхиляється від мікрофону, плаче, а потім повертається до нього знову. Я тішуся, що кожна сама собі обирає формат: хтось розповідає повну історію, хтось — уроки, які вдалося засвоїти, а Тетяна
«Якщо не буде зв’язку — ти будеш писати мені листи» - Сніжана Баєва-Навроцька
Це історія про невідомість, про свіже повітря, коли тобі дзвонить той, кого ти чекаєш, та про любов, якою можна було б пишатися.Хтось зі сторони міг би сказати, що це випадок, але моє серце тішиться, коли герої вбачають у своїх історіях план Бога.Сніжані дуже майстерно вдалося передати своє серце образами та ілюстраціями, які зрозуміє кожен слухач — навіть, почувши цю історію вперше.Сьогоднішній е
Я цілу ніч повторювала фразу "Нехай він буде живий". - Юлія Прокопчук
Це історія, що почалася, коли їм було по 15 років, але не закінчилася навіть тоді, коли Вадим загинув як герой. Сьогодні Юля розповіла про смерть коханого, яка не виявилася помилкою, про яку вона так мріяла. Про те, як їй сказали те, до чого вона не була готова і чого не хотіла чути. Це епізод про дружину, яка довірилася навіть тоді, коли самій було боляче, та про чоловіка, який знав, чому і для ч
«Коли чоловік пішов, тепло в хаті стало моїм обов’язком.» – Діана Любота
«Коли чоловік пішов, тепло в хаті стало моїм обов’язком.» – Діана Любота Це дивовижна сповідь про радість вибору та страждання від самотності одночасно. Тут немає висновків, бо історія триває, але є неймовірна сила – із мокрими очима та шаленою довірою всього, що є, в руки Бога. Це приклад того, як любов допомагає відпустити, як знати, наскільки сильно ти тримаєшся і на що готовий. А ще в цьому е
"Я та людина, яка страждала мовчки, бо я — сестра." — Силкіна Олена
Ми вирішили голосно озвучити серця тих жінок, яким довелося перебудовувати своє життя, коли він пішов. Він — це син, батько, брат, чоловік чи наречений. Він — це військовий, який зробив крок. Сьогоднішній епізод має неочікувану, але від того ще гострішу тематику. Сестра загиблого героя розкриє таємницю того, як пів року здаватися сильною — але лише для інших, бо ти просто не можеш дозволити собі
"Я досі сплю лише на своїй стороні ліжка" - Вікторія Шегай
Ми вирішили голосно озвучити серця тих жінок, яким довелось перебудовувати своє життя КОЛИ ВІН ПІШОВ. Він — це син, батько, брат, чоловік чи наречений, він — це військовий який зробив крок. У кожному епізоді звучатиме одна історія, пронизана болем і надією, і ми хочемо аби кожна залишилась у вашому серці. Ми не задавали запитань, і не створювали сценарію — ми просто попросили залишитись наодинці
