Прифронтові міста
Подкаст проєкту Ukraїner, присвячений прифронтовим громадам України. Автори намагаються зафіксувати життя міст і селищ, які потерпають від обстрілів, та розповісти про людей, які там залишаються. Незважаючи на небезпеку, команда вирушає в ці регіони, щоб показати реальність та підтримати мешканців.
Епізоди
Чорнобиль: 40 років відчуження
Величезні території вздовж лінії зіткнення на Донеччині, Харківщині, Херсонщині й інших прифронтових регіонах перетворюються на своєрідні зони відчуження. Сюди ускладнений доступ, тут місцеві — переважно старі, які не виїхали попри смертельну небезпеку, що меншає людей, то більшає звірів, велетенські забруднені території, а мінні поля нагадують радіаційні плями.Чорнобильська зона відчуження, а точ
Харків: балет, ППО, стриптиз та інше
«Харків: балет, ППО, стриптиз та інше» — так називається репортаж письменника Мирослава Лаюка та фотографа Вʼячеслава Ратинського про місто, яке майже щодня під обстрілами, а водночас продовжує культурне життя, приймає переселенців і є місцем відпочинку військових.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.
Ізюм: пам’ять під антидронними сітками
Траса з Харкова до Ізюма спокійна, звична, траса з Ізюма до Словʼянська — затягнута сітками. Саме місто теж повсюдно в сітках, крізь які проглядаються пробоїни від танкових снарядів на поруйнованих будівлях, церкви, ліси, а також гора Кременець. Вона під час Другої світової була панівною висотою, крізь неї прорізана дорога на Донеччину, і місто називають одним із «воріт на Донбас». За день до нашо
Дружківка: останній шматок халви
Поліцейський, який патрулює небо біля обстріляного будинку, рятувальники, які тут більше не живуть, а заїжджають броньованою машиною на чергування — усі вони кажуть те саме, що й боєць «Азову» з позивним Ахмет: «Дружківку жде щось схоже до Костянтинівки». Справді — динаміка погіршення в Дружківці зрима. І дехто з рятувальників чи поліцейських спочатку служили у Волновасі чи Маріуполі, потім перехо
Костянтинівка: місто фурій
Щойно вибравшись із Костянтинівки в інше, теж прифронтове місто Донеччини, письменник, репортажист Мирослав Лаюк та фотограф В’ячеслав Ратинський зробили репортаж про те, що там відбувається: як живуть і що розповідають цивільні, як щодня змінюється вигляд вулиць і чому ті, хто там іще є, не поспішають покидати своє місто. Працювали, постійно ховаючись від дронів.Текстовий формат репортажу читайте
Словʼянськ: вибухи серед лісів і озер
З одного боку Словʼянська — озера, з іншого — гора. Місто не вписується в типові ландшафтні очікування від Донеччини, однак починає вписуватися в логіку останніх місяців: тут уже повсюди літають усеможливі ворожі безпілотники.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.
Краматорськ: спроба нормальності і вісімнадцять дронів
На Краматорськ найкраще дивитися з пагорба, де стояли помітні здалеку три гігантські вітряки — генератори елетроенергії. Звідти — ніби й типова індустріальна панорама. Але варто проїхатися алеями, пройтися парками міста — і потрапляєш на класицистичну центральну площу, де будинки з колонами, стрімкий проспект і нескінченні клумби. На палаці культури в центрі Краматорська написано «Самокати або сме
Херсон: пелюстки троянд і пелюстки мін.
Прифронтове місто, де ворог стоїть на іншому березі річки, куди долітають не лише шахеди й ракети, а й удари артилерії та FPV-дрони, що полюють на цивільних. Тисячі дітей продовжують жити і зростати у прифронтовому Херсоні, хоча умови, в яких опинилося місто, можна вважати неспівставними для цього. Письменник Мирослав Лаюк і фотограф В’ячеслав Ратинський відвідали Херсон і поспілкувалися з різними
